ба

БА¹, виг., розм. Уживається для вираження здивування, здогаду і т. ін.; значенням близький до дивись.

— Ти, як те сонечко, закрасиш мою смутну хату, розвеселиш матір… — Ба! У тебе й мати є? А я й забула… (Мирний, II, 1954, 242);

От я їх вже бачу Ба, ба! Як вас багато… (Коцюб., II, 1955, 225);

[Мавка:] Ба чуєш?.. То весна співає? (Л. Укр., III, 1952, 196);

Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях — дарма: ось і відпочине, і онучі просушить. О, ба! Спереді у темряві блиснув вогник (видно, в халупці світло засвітилося). Хороше! (Головко, ІІ, 1957,179).

Ти ба! — ти диви, дивись!

От бісові діти — ти ба! (Головко, II, 1957, 226);

Тим-то й ба — в тім-то й справа.

Мусій випріг вози серед двору. — Закочуй, козаче,під повітку, — А то що хіба, ясно ж? — Тим-то й ба, що дощ буде (Панч, III, 1956, 457);

Чи ба! — бач диви, дивись!

— Та то Грицаївна!— чулося де-де. — Ти ба, як напиндючилася! (Мирний, IV, 1955, 143).

БА², част.

1. у сполуч. із сл. та, але. Вживається для вираження заперечення сподіваної дії, причому далі, як правило, розкриваються причини неможливості її виконання.

Полетів би, послухав би. Заплакав би з ними… Та ба, доля приборкала Меж людьми чужими (Шевч., І, 1951, 68);

А воно б і гаразд: у Петра Степановича — сини, у Василя Семеновича — дочки… Та ба! Така ворожнеча піднялася… (Мирний, II, 1954, 107).

2. Уживається при відповідях для посилення заперечення.

— Пусти! — кричав Микола, посатанівши од злості. — Ба, не пущу!.. — кричав отаман (Н.-Лев., II, 1956, 250);

— То ти й не знаєш, яке зілля подобає хлопцеві в купіль класти, а яке дівчині? — Ба ні, на цьому не битий (Ю. Янов., І, 1954, 18).

БА³, спол.

1. Уживається для приєднання речень, що уточнюють зміст попередніх; значенням близький до та й, навіть.

Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (Фр., III, 1950, 29);

Наступний день Панас зустрів спокійно, ба навіть поважно, як годиться старшому в сім’ї (Кач., Вибр., 1953, 451);

— Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (Головко, II, 1957, 21).

2. Приєднує речення з протилежним або обмежувальним значенням; змістом наближається до але.

Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся я куточку (Коцюб., І, 1955, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ба — ба 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. ба 2 сполучник незмінювана словникова одиниця ба 3 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ба — I виг., розм. Уживається для вираження здивування, здогаду і т. ін.; значенням близький до дивись. Ти ба! — ти диви, дивись! II част. 1》 у сполуч. зі сл. та, але. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ба — БА¹, виг., розм. Уживається для вираження здивування, здогаду; дивись. – Ти, як те сонечко, закрасиш мою смутну хату, розвеселиш матір... – Ба! У тебе й мати є? А я й забула... (Панас Мирний); От я їх вже бачу. Ба, ба! Як вас багато... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. ба — ба де то! Уживається для вираження повного заперечення; ні. Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду .. А получшали (покращали)? ба де то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко). тим-то й ба. Фразеологічний словник української мови
  5. ба — БАЧ у знач. виг., розм. (ужив. для вираження здивування, захоплення, докору, незадоволення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ДИВИ́СЬ ТИ (ДИВИ́ ТИ) розм., ТИ БА́ розм., ЧИ БА́ (ТИ БА́) розм., ЧИ БА́Ч (ТИ БА́Ч) розм., ЕЧ розм. рідше. Словник синонімів української мови
  6. ба — Ба, сп.; ба й (ба і) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ба — Ба! меж. какъ сокращ.: бач. 1) Вишь, видишь, смотри-ка. Ба який! Морд. Он ба де він ходе, а тут його шукають! Харьк. Чи ти ба, яка моторна, — вже й зробила. 2) Вотъ, а вотъ. Став дохтором і пішов угору. Словник української мови Грінченка