ба

БА¹, виг., розм. Уживається для вираження здивування, здогаду і т. ін.; значенням близький до дивись.

— Ти, як те сонечко, закрасиш мою смутну хату, розвеселиш матір… — Ба! У тебе й мати є? А я й забула… (Мирний, II, 1954, 242);

От я їх вже бачу Ба, ба! Як вас багато… (Коцюб., II, 1955, 225);

[Мавка:] Ба чуєш?.. То весна співає? (Л. Укр., III, 1952, 196);

Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях — дарма: ось і відпочине, і онучі просушить. О, ба! Спереді у темряві блиснув вогник (видно, в халупці світло засвітилося). Хороше! (Головко, ІІ, 1957,179).

Ти ба! — ти диви, дивись!

От бісові діти — ти ба! (Головко, II, 1957, 226);

Тим-то й ба — в тім-то й справа.

Мусій випріг вози серед двору. — Закочуй, козаче,під повітку, — А то що хіба, ясно ж? — Тим-то й ба, що дощ буде (Панч, III, 1956, 457);

Чи ба! — бач диви, дивись!

— Та то Грицаївна!— чулося де-де. — Ти ба, як напиндючилася! (Мирний, IV, 1955, 143).

БА², част.

1. у сполуч. із сл. та, але. Вживається для вираження заперечення сподіваної дії, причому далі, як правило, розкриваються причини неможливості її виконання.

Полетів би, послухав би. Заплакав би з ними… Та ба, доля приборкала Меж людьми чужими (Шевч., І, 1951, 68);

А воно б і гаразд: у Петра Степановича — сини, у Василя Семеновича — дочки… Та ба! Така ворожнеча піднялася… (Мирний, II, 1954, 107).

2. Уживається при відповідях для посилення заперечення.

— Пусти! — кричав Микола, посатанівши од злості. — Ба, не пущу!.. — кричав отаман (Н.-Лев., II, 1956, 250);

— То ти й не знаєш, яке зілля подобає хлопцеві в купіль класти, а яке дівчині? — Ба ні, на цьому не битий (Ю. Янов., І, 1954, 18).

БА³, спол.

1. Уживається для приєднання речень, що уточнюють зміст попередніх; значенням близький до та й, навіть.

Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (Фр., III, 1950, 29);

Наступний день Панас зустрів спокійно, ба навіть поважно, як годиться старшому в сім’ї (Кач., Вибр., 1953, 451);

— Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (Головко, II, 1957, 21).

2. Приєднує речення з протилежним або обмежувальним значенням; змістом наближається до але.

Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся я куточку (Коцюб., І, 1955, 167).