бабище
БАБИ́ЩЕ, і, ж. і а, с., зневажл. Збільш. до ба́ба¹ 2, 3.
Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая (Котл., І, 1952, 115);
[1-й майстер:] Ну, лицарю, я жалую, що не віддав тебе тій бабищі. Якраз була б з вас пара! (Л. Укр., II, 1951, 215).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бабище — баби́ще 1 іменник жіночого або середнього роду, істота зневажл. баби́ще 2 іменник середнього роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- бабище — -і, ж. і -а, с., зневажл. Збільш. до баба I 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бабище — БАБИ́ЩЕ, і, ж. і а, с., зневажл. Збільш. до ба́ба¹ 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая (І. Котляревський); [1-й майстер:] Ну, лицарю, я жалую, що не віддав тебе тій бабищі. Якраз була б з вас пара!... Словник української мови у 20 томах
- бабище — див. баба Словник синонімів Вусика
- бабище — Баби́ще, -ща, -щу; -би́ща, -би́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бабище — Бабище ж? ув. отъ баба. Словник української мови Грінченка