багатомовний
БАГАТОМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який користується багатьма мовами.
Багатомовний натовп;
// Який пишеться, видається, укладається і т. ін. багатьма мовами.
Успішний розвиток української, як і всієї багатомовної радянської дитячої літератури, відбувався в тісному зв’язку з розвитком в СРСР народної освіти, школи (Іст. укр. літ., II, 1956, 146).
2. Який любить багато говорити.
Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою (Коп., Вибр., 1953, 433).
3. Який виразно натякає на що-небудь; багатозначний.
Одного офіцера [царської армії] назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Мар-тич, Повість про нар. артиста, 1954, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- багатомовний — (який надто деталізує розповідь) багатослівний, велемовний, розм. просторікуватий. Словник синонімів Полюги
- багатомовний — багатомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- багатомовний — -а, -е. 1》 Який користується багатьма мовами. Багатомовний натовп. || Який пишеться, видається, укладається і т. ін. багатьма мовами. 2》 Який любить багато говорити. 3》 Який виразно натякає на що-небудь; багатозначний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- багатомовний — БАГАТОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який користується кількома (багатьма) мовами. Багатомовний натовп; // Який пишеться, видається, укладається і т. ін. кількома (багатьма) мовами. Багатомовне видання “Кобзаря”; Багатомовний словник. 2. Який любить багато говорити. Словник української мови у 20 томах
- багатомовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- багатомовний — БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙ рідше; ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд). Словник синонімів української мови