багацько
БАГА́ЦЬКО, присл., розм.
1. Те саме, що бага́то 2.
— Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Вовчок, І, 1955, 16);
Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Л. Укр., V, 1956, 7);
Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Головко, II, 1957, 90);
// у знач. присудк. сл.
— У нього усього є багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 488);
Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати. Яких було багацько див! (Котл., І, 1952, 135).
2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.
Марія думала, що вона багацько краща за Василину (Н.-Лев., II, 1956, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- багацько — бага́цько прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- багацько — присл., розм. 1》 Те саме, що багато 2). || у знач. присудк. сл. 2》 у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- багацько — БАГА́ЦЬКО, присл. і в знач. числ., розм. 1. Те саме, що бага́то 2. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І. Котляревський); – Доню моя мила, доню моя люба!... Словник української мови у 20 томах
- багацько — див. багато Словник синонімів Вусика
- багацько — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- багацько — Бага́цько, присл. = бага́то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- багацько — Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244. Словник української мови Грінченка