1. Словник української мови в 11 томах

бадилина

БАДИЛИ́НА, и, ж. Стеблина якої-небудь рослини.

Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329);

Широке поле, як морська даль, сріблилося шовковими шатрами павутиння, посланого на тернових кущах та на пожовклих бадилинах будяків і кінського щавлю (Ле, Україна, 1940, 4);

*У порівн. Як самотньо! Стоїш тут [на полонині] маленький, як бадилина в полі (Коцюб., II, 1955, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бадилина — бадили́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бадилина — -и, ж. Стеблина якої-небудь рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бадилина — БАДИЛИ́НА, и, ж. Стеблина якої-небудь рослини. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (І. Нечуй-Левицький); Широке поле, як морська даль, сріблилося шовковими шатрами павутиння... Словник української мови у 20 томах
  4. бадилина — див. стебло Словник синонімів Вусика
  5. бадилина — СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини), СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА), БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКА розм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОК розм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Словник синонімів української мови
  6. бадилина — Бадили́на, -ни, -ні; -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)