1. Словник української мови в 11 томах

бали

БА́ЛИ, ів, мн., діал. Розмови, балачки.

Всі ж не з балами стояли. Всі були по ділу тут (Котл., І, 1952, 301);

[Пріська:] Так чуєш, Максиме, яке діло. [Максим:] Нема коли слухати мені ваші бали (Вас., III, 1960, 86).

◊ Ба́ли точи́ти (розво́дити) — вести пусті розмови, балачки.

— До світу бали точать, а до півдня вилежуються (Вас., І, 1959, 271);

— Чого ж мовчиш, бабо? — Нема мені про що з тобою бали розводити (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 651).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бали — ба́ли множинний іменник розмови, балачки діал. Орфографічний словник української мови
  2. бали — -ів, мн., діал. Розмови, балачки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бали — БА́ЛИ, ів, мн., діал. Розмови, балачки. Всі ж не з балами стояли. Всі були по ділу тут (І. Котляревський); [Пріська:] Так чуєш, Максиме, яке діло. [Максим:] Нема коли слухати мені ваші бали (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. бали — див. розмова Словник синонімів Вусика
  5. бали — Бали, -лів м. мн. Разговоры, розсказни. Тільки і балів на селі, що про мене безщасну. О. 1862. VII. 42. Росклався з своїми балами — і до вечора тебе не переслухаєш. Полт. Всі ж не з балами стояли, всі були по ділу тут. Котл. Од. 490. це вже бали! Дудки!... Словник української мови Грінченка