барокко
БАРО́ККО, невідм., с. Стилістичний напрям у європейському мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст., що характеризується примхливістю форм та декоративною пишністю.
Стиль барокко характерний вільною трактовкою класичних форм архітектури (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41);
Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко. Іде чугунний ренесанс (Тич., І, 1957, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- барокко — • барокко (італ. barocco — дивний, химерний) - напрям у європ. мист-ві й л-рі 17 — 18 ст. Поняття барокко як худож. системи післяренесансної епохи спершу виникло в мистецтвознавстві, а в 20 ст. було перенесено й на л-ру. Українська літературна енциклопедія
- барокко — баро́кко (від італ. barocco – вибагливий, химерний) стиль в архітектурі та мистецтві кінця 16 – середини 18 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. Словник іншомовних слів Мельничука
- барокко — Баро́кко (італ.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)