батьківський
БА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ба́тько 1.
Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль І хлипання всі розказати, І крик, і охання, і жаль (Котл., І, 1952, 271);
// Належний батькові, батькам.
Він [Лаврін] був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Н.-Лев., II, 1956, 345);
Нам тільки б хліба, сонця й волі. Шаноби й пам’яті в живих Та на батьківськім орнім полі Пісень хмільних і вікових (Мал., II, 1956, 163).
Ба́тьківська ра́да; Ба́тьківський коміте́т — виборний орган при школах, дитячих садках та інших дитячих закладах.
Другого дня Женя з першої парти розповіла мені все, що говорили про мене на батьківській раді (Сміл., Сашко, 1957, 17).
∆ Ба́тьківська росли́на — рослина з чоловічими квітками.
Коли на батьківських рослинах достиг пилок, а на материнських з’явились жіночі квітки, юннати провели штучне запилення (Колг. Укр., 3, 1956, 9).
◊ На ба́тьківських, жарт. — пішки.
Було й замочу ноги, і захолоджу, а кочу на батьківських до дітей по селах та на місто (Барв., Опов.., 1902, 504).
2. Власт. батькові, батькам (у 1 знач.); пройнятий любов’ю, ніжний.
Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня — і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори (Коцюб., II, 1955, 334);
За плечі рукою обняв його [Сергійка] кулеметник і любовно з батьківською ласкою глянув на хлопця (Головко, І, 1957, 353).
Значення в інших словниках
- батьківський — ба́тьківський прикметник батькі́вський прикметник Орфографічний словник української мови
- батьківський — [бат'к'іўс'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- батьківський — -а, -е. 1》 Прикм. до батько 1). || Належний батькові, батькам. Батьківська рослина — рослина з чоловічими квітками. 2》 Власт. батькові, батькам (у 1 знач.); пройнятий любов'ю, ніжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- батьківський — БА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ба́тько 1. Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль І хлипання всі розказати, І крик, і охання, і жаль (І. Котляревський); // Належний батькові, батькам. Словник української мови у 20 томах
- батьківський — ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха. Рідна домівка, там де хтось народився. Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (М. Коцюбинський); // Родина, родинна опіка. Фразеологічний словник української мови
- батьківський — БА́ТЬКІВСЬКИЙ (належний батькові, батькам, узагалі предкам), О́ТЧИЙ уроч., заст., ОТЕ́ЦЬКИЙ уроч., діал. — Дивлюся я, мого батьківського дому, що стояв над самою вулицею, нема. Тільки головешки куряться (І. Словник синонімів української мови
- батьківський — Ба́тьківський, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- батьківський — Батьківський, -а, -е = батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. батьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав батьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. І. 115. Словник української мови Грінченка