1. Словник української мови в 11 томах

безвинно

БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний.

[Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили… (Мирний, V, 1955, 116);

[Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав, Коли схопив і ув’язнив безвинно Посадника чесного Коснятина… (Коч., III, 1956, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвинно — безви́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безвинно — Присл. до безвинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвинно — БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? .. от так безвинно молоду душу загубили... (Панас Мирний); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав... Словник української мови у 20 томах
  4. безвинно — Безви́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безвинно — Безвинно нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. І. 179. Словник української мови Грінченка