1. Словник української мови в 11 томах

безвинний

БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний.

І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (Н.-Лев., І, 1956, 166);

Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (Тич., II, 1957, 147);

// у знач. ім. безви́нний, ного, ч.; безви́нна, ної, ж. Про ні в чому не винну людину.

Він знав, що.. вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини… (Коцюб., I, 1955, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвинний — безви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвинний — Невинний, безневинний, невинуватий, ур. непорочний, безгрішний; (у чому) непричетний до чого. Словник синонімів Караванського
  3. безвинний — -а, -е. Не винний ні в чому; безневинний. || у знач. ім. безвинний, -ного, ч.; безвинна, -ної, ж. Про ні в чому не винну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безвинний — БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (І. Нечуй-Левицький); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (П. Тичина); // у знач. ім. безви́нний, ного, ч.; безви́нна, ної... Словник української мови у 20 томах
  5. безвинний — Безневинний, невинний, неповинний Словник синонімів Вусика
  6. безвинний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. безвинний — Безви́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безвинний — Безвинний, -а, -е Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. І. 68. Словник української мови Грінченка