1. Словник синонімів української мови

безвинний

НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. або в складі присудка); ЧИ́СТИЙ (перев. у складі присудка). (Храпко (до молодиці):) А чим я винен? Я невинний, ти — невинна.. — Хто ж тоді винуватий? (Панас Мирний); І скільки ще лягло на цій землі безвинних людей від сатанинського союзу хреста і ножа (І. Цюпа); Князь Єремія вступив з військом у Немирів. Перелякані безневинні міщани повиходили з своїх хат і пішли до Єремії (І. Нечуй-Левицький); — Правда, — каже (голова), — випустіть людей з холодної, вони невинуваті (Г. Квітка-Основ'яненко); Арештовано нас цілком неповинних (С. Васильченко); — Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Ю. Шовкопляс); Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Бути чистим перед законом.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвинний — безви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвинний — Невинний, безневинний, невинуватий, ур. непорочний, безгрішний; (у чому) непричетний до чого. Словник синонімів Караванського
  3. безвинний — -а, -е. Не винний ні в чому; безневинний. || у знач. ім. безвинний, -ного, ч.; безвинна, -ної, ж. Про ні в чому не винну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безвинний — БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (І. Нечуй-Левицький); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (П. Тичина); // у знач. ім. безви́нний, ного, ч.; безви́нна, ної... Словник української мови у 20 томах
  5. безвинний — Безневинний, невинний, неповинний Словник синонімів Вусика
  6. безвинний — Безви́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безвинний — БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (Н.-Лев., І, 1956, 166); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (Тич., II, 1957, 147); // у знач. ім. безви́нний, ного... Словник української мови в 11 томах
  8. безвинний — Безвинний, -а, -е Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. І. 68. Словник української мови Грінченка