безвинний

Значення в інших словниках

1. безвинний — безви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. безвинний — Невинний, безневинний, невинуватий, ур. непорочний, безгрішний; (у чому) непричетний до чого. Словник синонімів Караванського
3. безвинний — БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (І. Нечуй-Левицький); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (П. Тичина); // у знач. ім. безви́нний, ного, ч.; безви́нна, ної... Словник української мови у 20 томах
4. безвинний — Безневинний, невинний, неповинний Словник синонімів Вусика
5. безвинний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. Словник синонімів української мови
6. безвинний — Безви́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безвинний — БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (Н.-Лев., І, 1956, 166); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (Тич., II, 1957, 147); // у знач. ім. безви́нний, ного... Словник української мови в 11 томах
8. безвинний — Безвинний, -а, -е Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. І. 68. Словник української мови Грінченка