1. Словник української мови в 11 томах

безвладний

БЕЗВЛА́ДНИЙ, а, е. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний.

Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124);

Секретар зустрів цю заяву трохи незрозумілим чи недовірливим поглядом, але, будучи безвладним заперечити своєму начальникові, зібрав миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Епік, Тв., 1958, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвладний — (який не має сили щось заподіяти) безпорадний, безсилий, безрадний, безпомічний. Словник синонімів Полюги
  2. безвладний — безвла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безвладний — Безсилий, безпорадний, безрадний, безпомічний. Словник синонімів Караванського
  4. безвладний — -а, -е. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безвладний — БЕЗВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний. А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. безвладний — див. безвільний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  7. безвладний — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. безвладний — Безвладний, -а, -е Безсильный, слабый, немощный. Желех. Словник української мови Грінченка