1. Словник української мови в 11 томах

бездимний

БЕЗДИ́МНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму.

— Я ось нанялася на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (Фр., III, 1950, 114);

Румуни.. варили щось на бездимних вогнищах (Гончар, III, 1959, 73);

// У якому немає диму.

Я дивилась на ті бездимні села італьянські (Л. Укр., І, 1951, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездимний — безди́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездимний — -а, -е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. Бездимний порох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездимний — БЕЗДИ́МНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. – Я ось нанялася [найнялася] на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (І. Франко); Румуни .. Словник української мови у 20 томах
  4. бездимний — Безди́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)