1. Словник української мови в 11 томах

бездиханний

БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий.

Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима… (Мирний, III, 1954, 119);

Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів, чекаючи побачити свого вихованця холодним і бездиханним (Донч., VI, 1957, 144).

Упа́сти бездиха́нним [тру́пом] — померти.

Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав вбивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Грим., Подробиці.., 1956, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездиханний — бездиха́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездиханний — -а, -е. Який не дихає; мертвий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима... Словник української мови у 20 томах
  4. бездиханний — див. мертвий Словник синонімів Вусика
  5. бездиханний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
  6. бездиханний — Бездиханний, -а, -е Бездыханный. Кругом тебе простягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч. Словник української мови Грінченка