1. Словник синонімів української мови

бездиханний

МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Ну, ви і мертвих збудите, — сказав Андрій Іванович (Вас. Шевчук); Жінка.. розповідала Василеві, що у Мехтодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Яновський); Коло мене І сестра, і мати Зарізані, обнявшися, Зо мною лежали; І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої (Т. Шевченко); (Шумейко:) Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (І. Микитенко); Поліцай, якого скинули з шостого поверху, вже лежав на тротуарі бездиханний (П. Панч); — Зараз начальство з громадою присудили, як Векла є бездушная, і сина, і приньмита нема й не буде, то землю її узяли у общественну (Г. Квітка-Основ'яненко); Дохла риба плавала коло берегів (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездиханний — бездиха́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездиханний — -а, -е. Який не дихає; мертвий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима... Словник української мови у 20 томах
  4. бездиханний — див. мертвий Словник синонімів Вусика
  5. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима… (Мирний, III, 1954, 119); Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів... Словник української мови в 11 томах
  6. бездиханний — Бездиханний, -а, -е Бездыханный. Кругом тебе простягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч. Словник української мови Грінченка