1. Словник української мови в 11 томах

бездомник

БЕЗДО́МНИК, а, ч. Одинока людина; бурлака.

Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Крим., А. Лаговський, III-IV, 14);

Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Мал., II, 1956, 406).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездомник — (той, що не має житла) безхатник, (звичайно про дітей) безпритульник, у знач. ім. безпритульний. Словник синонімів Полюги
  2. бездомник — бездо́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бездомник — -а, ч. Одинока людина; бурлака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бездомник — БЕЗДО́МНИК, а, ч. Самотній чоловік; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Я один, бездомник і сірома, Розумію: ти одна, одна (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  5. бездомник — див. бідний Словник синонімів Вусика
  6. бездомник — БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Словник синонімів української мови