1. Словник української мови в 11 томах

бездоння

БЕЗДО́ННЯ, я, с., розм. Те. саме, що безо́дня.

Тупцювали коні на припоні. Чув серцем лихо навіть кінь. У міжгір’ї, в чорному бездонні Бій кипів і стих (Воронько, Коли я.., 1962, 82);

Стоять, мабуть, останні теплі дні, висне вгорі високе голубе небо, хочеться подовгу, не відриваючись дивитися в його кришталеве бездоння (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195);

Об’єкт поезії — все життя, все бездоння людської душі, в тому числі і її похмурі, трагічні сторони (Вітч., 1, 1969, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездоння — бездо́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бездоння — -я, с., розм. Те саме, що безодня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездоння — БЕЗДО́ННЯ, я, с., поет. Те саме, що безо́дня. Тупцювали коні на припоні. Чув серцем лихо навіть кінь. У міжгір'ї, в чорному бездонні Бій кипів і стих (П. Словник української мови у 20 томах
  4. бездоння — див. безодня Словник синонімів Вусика
  5. бездоння — ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. Словник синонімів української мови