1. Словник української мови в 11 томах

беззмістовний

БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ, а, е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий.

Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені ще більше безкольорною [безколірною] і беззмістовною (Вас., IV, 1960, 35);

Виступаючи і в беззмістовних водевілях, — і в поверхових мелодрамах.., він збагачував їх текст самоцвітами своєї фантазії (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 32);

// Позбавлений рації, сенсу.

Нехай я у серці святе погашу. Нехай упаду в беззмістовній борні я, — Та слово останнє, що я напишу: Марія (Рильський, І, 1956, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззмістовний — (який не має змісту) незмістовний, безпредметний, підсил. пустий, порожній, (про фрази без сенсу) пустопорожній. Словник синонімів Полюги
  2. беззмістовний — беззмісто́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. беззмістовний — Пустий, пустопорожній; (виклад) малозмістовний, неглибокий. Словник синонімів Караванського
  4. беззмістовний — -а, -е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. || Позбавлений рації, сенсу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. беззмістовний — БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ, а, е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені .. беззмістовною (С. Васильченко); Виступаючи і в беззмістовних водевілях, і в поверхових мелодрамах.. Словник української мови у 20 томах
  6. беззмістовний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. беззмістовний — Беззмісто́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)