1. Словник української мови в 11 томах

безкрайній

БЕЗКРА́ЙНІЙ, я, є. Те саме, що безкра́їй.

Безкрайні і дикі степи України (Щог., Поезії, 1958, 268);

Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє (Вас., II, 1959, 354);

[Ольга:] Ми летимо в безкрайній Сибір, щоб повернути могутні ріки і одружити їх навіки з Волгою (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 25);

В його [лісовому] безкрайньому шумі степовикам вчувався то шум ковили, то шум рідних… узбереж (Гончар, Таврія.., 1957, 434).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкрайній — безкра́йній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безкрайній — -я, -є. Те саме, що безкраїй. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безкрайній — БЕЗКРА́ЙНІЙ, я, є. Те саме, що безкра́їй. Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє (С. Васильченко); Ти ідеш, пренепорочна, .. у безкрайньому просторі В сніговищі по степу (М. Словник української мови у 20 томах
  4. безкрайній — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  5. безкрайній — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. безкрайній — Безкра́йній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)