безкровний
БЕЗКРО́ВНИЙ, а, е.
1. Який утратив багато крові, який має мало або зовсім не має крові.
[Річард:] Розмова безкровній тіні жалю завдала, що аж заплакали погаслі очі… (Л. Укр., III, 1952, 114);
// Дуже блідий.
Його великі, тепер зовсім білі, безкровні уста ще порушувалися (Фр., IV, 1950, 185);
У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (Гончар, III, 1959, 24);
*Образно. З-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (Стельмах, Хліб.., 1959, 35).
2. перен. Маловиразний, нежиттєвий; неяскравий, сірий.
Іншим легко риму підшукати. Сни свої оспівувать безкровні, А мені нелегко залп гармати Перелити в посвисти любовні (Мал., II, 1956, 298);
Індивідуаліст — творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (Еллан, II, 1958, 68).
3. Який відбувається без пролиття крові.
Диктатура пролетаріату є запекла боротьба, кривава і безкровна, насильствена і мирна, воєнна і господарська, педагогічна і адміністраторська, проти сил і традицій старого суспільства (Ленін, 31, 1951, 26).
Значення в інших словниках
- безкровний — безкро́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безкровний — -а, -е. 1》 Який утратив багато крові, який має мало або зовсім не має крові. || Дуже блідий. 2》 перен. Маловиразний, нежиттєвий; неяскравий, сірий. 3》 Який відбувається без пролиття крові. Безкровний державний переворот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безкровний — БЕЗКРО́ВНИЙ, а, е. 1. Який утратив багато крові; який має мало або зовсім не має крові. [Річард:] Розмова безкровній тіні жалю завдала, що аж заплакали погаслі очі... (Леся Українка); // Дуже блідий. Словник української мови у 20 томах
- безкровний — див. блідий Словник синонімів Вусика
- безкровний — БЛІДИ́Й (про колір обличчя, шкіри людини - позбавлений природної свіжості, рум'янцю), БЛІ́ДНИЙ заст. БЕЗКРО́ВНИЙ підсил., БІ́ЛИЙ підсил., СІ́РИЙ підсил. розм.; ЗЕМЛИ́СТИЙ (сірувато-блідий); ЗЕЛЕ́НИЙ підсил. розм. (хворобливо блідий). Словник синонімів української мови