1. Словник української мови в 11 томах

безнадійний

БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не подає надії на щасливий кінець, на успіх або покращання, на одужання тощо.

Кожний страйк нагадує робітникам, що їх становище не безнадійне, що вони не одинокі (Ленін, 4, 1948, 282);

Що ж се таке: старість іде, чи безнадійне життя нагнітило?.. Мар’ї стало гірко-гірко (Мирний, III, 1954, 199);

Коли його [Орлюка] перевезли в тиловий госпіталь, він був уже без пульсу. Він був безнадійним (Довж., І, 1958, 319);

// Який утратив надію на щастя, успіх і т. ін.

Не треба всіх тих згуків, що нагадують життя, хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (Коцюб., І, 1955, 331);

// Який виражає втрату або відсутність надії.

Поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, — Мов серце розкраяв… (Л. Укр., І, 1951, 346).

2. Який не піддається перевихованню.

[Стьопа:] Платон Іванович безнадійний ідеаліст (Корн., І, 1955, 86);

— Будемо виправляти людину. Я не думаю, що він [Ельсберг] безнадійний (Ле, Міжгір’я, 1953, 430).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безнадійний — (в якому відсутні сподівання на краще) безпросвітній, безпорадний, безперспективний, (який не дається виправити) непоправний, (здавна) закоренілий, зашкарублий. Словник синонімів Полюги
  2. безнадійний — безнаді́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безнадійний — (стан) безвихідний, безперспективний, розпачливий, безпросвітний, б.з. безпросвітній, г. безвиглядний, фр. пропащий <н. пропаще діло>; (ідеаліст} невиправний; (пацієнт) невиліковний. Словник синонімів Караванського
  4. безнадійний — -а, -е. 1》 Який не подає надії на щасливий кінець, на успіх або поліпшення, на одужання тощо. || Який утратив надію на щастя, успіх і т. ін. || Який виражає втрату або відсутність надії. Безнадійна заборгованість — заборгованість по податкам і зборам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безнадійний — БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не подає надії на щасливий кінець, на успіх або покращання, на одужання і т. ін. Що ж се таке: старість іде чи безнадійне життя нагнітило?.. Словник української мови у 20 томах
  6. безнадійний — наби́тий (безнаді́йний) ду́рень, грубо. Дуже обмежена, нерозумна людина. Конторщика нема, а той, що сидить у конторі,— дурень набитий (М. Фразеологічний словник української мови
  7. безнадійний — БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. — у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙ підсил. розм. (про злидні, борги і т. ін. Словник синонімів української мови
  8. безнадійний — Безнаді́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. безнадійний — Безнадійний, -а, -е Безнадежный. Безнадійна неволя. К. Кр. 31. Словник української мови Грінченка