безнадійно
БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1.
Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (Козл., Відродження.., 1950, 57);
Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [господині] хворий безнадійно (Л. Укр., V, 1956, 387);
Вартовий щось хотів заперечити чи застерегти.., але тільки махнув безнадійно рукою (Досв., Вибр., 1959, 159);
// у знач. присудк. сл.
Не радив би вам втручатися, це безнадійно (Кулик, Записки консула, 1958, 91).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безнадійно — (втративши надію) безпорадно, розпачливо, безпросвітньо// пропаща справа, кепські справи. Словник синонімів Полюги
- безнадійно — безнаді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безнадійно — (у знач. прис.) пропаще діло; пропаща справа; погана (кепська) справа (погані (кепські) справи); діло табак (труба), фам. – Їй же богу, я її не пускав! А вже де жінка вмішається, то й пропаще діло. Словник фразеологічних синонімів
- безнадійно — Присл. до безнадійний 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безнадійно — БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [її] хворий безнадійно (Леся Українка); Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (П. Словник української мови у 20 томах
- безнадійно — Безнадійно нар. Безнадежно. Ком. І. 54. Словник української мови Грінченка