безнадійно
БЕЗНАДІ́ЙНО.
Присл. до безнаді́йний 1.
Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [її] хворий безнадійно (Леся Українка);
Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (П. Козланюк);
Вартовий щось хотів заперечити чи застерегти.., але тільки махнув безнадійно рукою (Олесь Досвітній);
Глибоко вдихав [Сава] вологе повітря та безнадійно дивився на хмарини у небі (О. Бердник);
Після аварії на ЧАЕС престиж атомної енергетики як найчистішої безнадійно підірвано (із журн.);
// у знач. пред.
Не радив би вам втручатися, це безнадійно (І. Кулик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безнадійно — (втративши надію) безпорадно, розпачливо, безпросвітньо// пропаща справа, кепські справи. Словник синонімів Полюги
- безнадійно — безнаді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безнадійно — (у знач. прис.) пропаще діло; пропаща справа; погана (кепська) справа (погані (кепські) справи); діло табак (труба), фам. – Їй же богу, я її не пускав! А вже де жінка вмішається, то й пропаще діло. Словник фразеологічних синонімів
- безнадійно — Присл. до безнадійний 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безнадійно — БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (Козл., Відродження.., 1950, 57); Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [господині] хворий безнадійно (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- безнадійно — Безнадійно нар. Безнадежно. Ком. І. 54. Словник української мови Грінченка