безнадійно

Значення в інших словниках

1. безнадійно — безнаді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. безнадійно — (у знач. прис.) пропаще діло; пропаща справа; погана (кепська) справа (погані (кепські) справи); діло табак (труба), фам. – Їй же богу, я її не пускав! А вже де жінка вмішається, то й пропаще діло. Словник фразеологічних синонімів
3. безнадійно — Присл. до безнадійний 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безнадійно — БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [її] хворий безнадійно (Леся Українка); Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (П. Словник української мови у 20 томах
5. безнадійно — БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (Козл., Відродження.., 1950, 57); Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [господині] хворий безнадійно (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
6. безнадійно — Безнадійно нар. Безнадежно. Ком. І. 54. Словник української мови Грінченка