1. Словник української мови в 11 томах

безокий

БЕЗО́КИЙ, а, е. Який не має очей, втратив око (очі).

Безокая фортуна Зробила [Азилласа] паном із чупруна (Котл., І, 1952, 251);

Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Н.-Лев., II, 1956, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безокий — безо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безокий — -а, -е. Який не має очей, втратив око (очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безокий — БЕЗО́КИЙ, а, е. Який не має очей, втратив око (очі). Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Безокая фортуна Зробила [Азилласа] паном із чупруна (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
  4. безокий — Безо́кий, -ка, -ке; -зо́кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безокий — Безокий, -а, -е Безглазый. Безокая фортуна. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка