1. Словник української мови в 11 томах

безопірний

БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь.

Гнет [гніт] .. м’які, безопірні [тіла] роздавлює (Фр., IV, 1950, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безопірний — безопі́рний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. безопірний — -а, -е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безопірний — БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору, легко піддається кому-, чому-небудь. Гнет [гніт] .. м'які, безопірні [тіла] роздавлює (І. Франко). Словник української мови у 20 томах