1. Словник української мови в 11 томах

безперечний

БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний.

"Все на світі має свій кінець" — се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Л. Укр., V, 1956, 438);

Його перемога [в диспуті] була безперечна (Ле, Міжгір’я, 1953, 347);

Наші досягнення в галузі сільськогосподарської економіки безперечні, зримі, відчутні (Рад. Укр., 7. VIІІ 1958, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безперечний — (якого не можна заперечити) незаперечний, (поза сумнівами) безсумнівний, очевидний, (не може бути спростований) неспростовний, невідпорний. Словник синонімів Полюги
  2. безперечний — безпере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безперечний — Незаперечний, безсумнівний, беззаперечний, неспростовний, цілком певний, очевидний, (факт — ще) загальновизнаний. Словник синонімів Караванського
  4. безперечний — -а, -е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безперечний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. “Все на світі має свій кінець” – се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. безперечний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Словник синонімів української мови
  7. безперечний — Безпере́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безперечний — Безперечний, -а, -е Безспорный, несомнѣнный. Галиц. Словник української мови Грінченка