безперечний

БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Існують і безперечні ознаки спорідненості українського епосу з епосом болгарським та сербським (М. Рильський); — З тебе, Левку, якщо не дипломат, то артист напевно буде. Талант маєш незаперечний (І. Цюпа); Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Яновський); Романтична скерованість (письменника) у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина); В цьому памфлеті я подав велику кількість яскравих і неспростовних фактів (Ю. Мельничук); Антон Герасимович раз у раз у дискусіях вдається до цього невідпорного аргументу з синами, і чим тут заперечиш? (О. Гончар). — Пор. безсумні́вний, 1. переко́нливий.

БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); ДОВЕ́ДЕНИЙ (який спирається на докази). Крізь безсумнівне вдоволення проколюється з глибини його нутра якась голочка іронії (С. Тудор); Безумовні досягнення; Носила Єлена й покладки, й солонину, й бринзу, але видимих наслідків ворожіння не давало (Г. Хоткевич); Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Пряма користь; Інструктор по (з) праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу (М. Коцюбинський); Самоочевидна закономірність; Броник знову з тією самою істинно материнською терпеливістю пояснює Сташці, що прочитане — це доведені факти (І. Вільде). — Пор. безпере́чний, 1. безумо́вний.

БЕЗУМО́ВНИЙ (не обмежений ніякими умовами, застреженнями), БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНИЙ — .. Нехай уряд наш домагається безумовної заборони атомної зброї та її випробувань (Н. Рибак); Не вскочила б (донька) коли-небудь у халепу з цією безоглядною своєю довірливістю (О. Гончар); Харкевича розвеселила ця беззастережна готовність, що була більше схожа на вияв солдатської безвідмовності, ніж на свідоме переконання (С. Голованівський). — Пор. безпере́чний, безсумні́вний.

ПЕРЕКО́НЛИВИЙ (який дозволяє, примушує переконатися в чомусь), ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, УМОТИВО́ВАНИЙ, АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, ДОКАЗО́ВИЙ, ДОВІДНИ́Й, ВАГО́МИЙ, РЕЗО́ННИЙ (підкріплений розумними аргументами); ПРОМО́ВИСТИЙ (який підкреслює важливість чогось). Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (В. Кучер); Відповідь була коротка і переконуюча (І. Франко); Є обґрунтовані здогади, що деякі малюнки, приписувані досі Сажину, справді належать пензлю Шевченка (І. Кириленко); Умотивоване твердження; Прикладом аргументованого науково-технічного прогнозу має бути вироблення уявлень про характерні риси електронно-обчислювальних машин майбутнього (з журналу); Атакування, без огляду на авторитет критикованого, таке документально доказове, що, здається, в рецензованій праці не лишилося жодної клітини живої думки, яка б не зазнала випробування на наукову міцність, історичну правомірність (з журналу); Слово його було коротким, вагомим, переконливим (М. Стельмах); Резонна відповідь; Дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки "Слова" з народнопоетичною творчістю, знаходячи промовисті паралелі до багатьох місць "Слова" в піснях, у думах, у билинах (М. Рильський). — Пор. безпере́чний.