1. Словник української мови в 11 томах

безпрецедентний

БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний.

Шевченко-поет — явище безпрецедентне в світовій літературі XIX ст. (Рад. літ-во, 6, 1957, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпрецедентний — безпрецеде́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпрецедентний — Небувалий, нечуваний, безприкладний, унікальний, ок. ВИНЯТКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безпрецедентний — [беизпреицеидентнией і беиспреицеидентнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. безпрецедентний — -а, -е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Безпрецедентний випадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безпрецедентний — Безприкладний, дивовижний, небачений, незвичайний, несвітній, несвітський, нечуваний, див. небувалий Словник чужослів Павло Штепа
  6. безпрецедентний — БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не має подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. [Нептуневич:] Безпрецедентний інцидент з Пахучим змушує оголосити йому імпічмент (А. Словник української мови у 20 томах
  7. безпрецедентний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. Словник синонімів української мови