безпрецедентний
НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття — зором або слухом — і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город (місто) незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). — Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.
Значення в інших словниках
- безпрецедентний — безпрецеде́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
- безпрецедентний — Небувалий, нечуваний, безприкладний, унікальний, ок. ВИНЯТКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
- безпрецедентний — [беизпреицеидентнией і беиспреицеидентнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- безпрецедентний — -а, -е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Безпрецедентний випадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпрецедентний — Безприкладний, дивовижний, небачений, незвичайний, несвітній, несвітський, нечуваний, див. небувалий Словник чужослів Павло Штепа
- безпрецедентний — БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не має подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. [Нептуневич:] Безпрецедентний інцидент з Пахучим змушує оголосити йому імпічмент (А. Словник української мови у 20 томах
- безпрецедентний — БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Шевченко-поет — явище безпрецедентне в світовій літературі XIX ст. (Рад. літ-во, 6, 1957, 6). Словник української мови в 11 томах