безслідний
БЕЗСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який не залишає, не залишив слідів; який зовсім зник.
Як гірко трупом почуватись, Безслідним полум’ям згоріть (Граб., І, 1959, 132);
Відмирання держави не означає її безслідного зникнення (Ком. Укр., 4, 1960, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безслідний — безслі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- безслідний — -а, -е. Який не залишає, не залишив слідів; який зовсім зник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безслідний — БЕЗСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який не залишає слідів; який зовсім зник. Як гірко трупом почуватись, Безслідним полум'ям згоріть (П. Грабовський); Введення тієї чи іншої форми не лишається безслідним для вираження семантики речення в цілому (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- безслідний — Безслі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безслідний — Безслідний, -а, -е Безслѣдный. Безслідний вітер в полі. К. Псал. 180. Словник української мови Грінченка