безсуперечний
БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Без суперечок; беззаперечний.
[Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: "безсуперечне підкорення"..? (Корн., Над Дніпром, 1960, 33).
2. юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших відношеннях.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безсуперечний — безсупере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- безсуперечний — -а, -е. 1》 Без суперечок; беззаперечний. 2》 юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших аспектах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсуперечний — БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: “безсуперечне підкорення”..? (О. Корнійчук). 2. юр. Словник української мови у 20 томах
- безсуперечний — див. безперешкодний; покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
- безсуперечний — Безсупере́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсуперечний — Безсуперечний, -а, -е Безспорный. Словник української мови Грінченка