1. Словник української мови в 11 томах

безтямний

БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е.

1. Який утратив самовладання, розуміння, свідомість.

Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (Фр., VII, 1951, 270);

Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (Бажан, II, 1954, 198);

// Який виявляє ознаки нестями; нестямний.

А тая жінка в фіалковій сукні, — Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний, безтямний (Л. Укр., IV, 1954, 117);

Оглянулась [Тася] довкола безтямними очима й притьмом кинулась на перон (Дмит., Розлука, 1957, 124);

// Викликаний великим збудженням; несамовитий.

Мати з безтямним зойком упала на дорогу (Коз., Вісімсот.., 1953, 22);

І йому пригадалася незабутня картина прощання, сльози дружини, її безтямні обійми, ридання без слів, без голосіння (Шиян, Гроза.., 1956, 73).

2. перен. Надзвичайно сильний, величезний.

У цей день грузовики мчали по шосе на безтямних швидкостях (Гончар, Людина.., 1960, 161);

Безтямна жадоба життя прокинулась у грудях (Донч., III, 1956, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безтямний — Без пам'яти, неуважливий, (реґіоналізм) Мирослава взяла безтямного батька за руку. [ЗБ 56]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. безтямний — (позбавлений свідомості) нестямний, несамовитий, підсип, здурілий. Словник синонімів Полюги
  3. безтямний — безтя́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. безтямний — Нестямний, несамовитий, ОЧМАНІЛИЙ, р. безумний; (потяг) НЕЗДОЛАННИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. безтямний — -а, -е. 1》 Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. || Який виявляє ознаки нестями; нестямний. || Викликаний великим збудженням; несамовитий. || Викликаний алкогольним, наркотичним сп'янінням. 2》 перен. Надзвичайно сильний, величезний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. безтямний — 1. зомлілий, знепритомлений, непритомний, нечутливий 2. нетямкий, некмітливий, дурний, дурноватий, див. безтолковий Словник чужослів Павло Штепа
  7. безтямний — БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, розуміння. Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (І. Франко); Безтямний, розгублений, він просив побілілими губами .. передати привіт (І. Словник української мови у 20 томах
  8. безтямний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  9. безтямний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше. Словник синонімів української мови
  10. безтямний — Безтя́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. безтямний — Безтямний, -а, -е 1) Безсмысленный. Желех. 2) Несообразительный, непонятливый. Словник української мови Грінченка