безупинний
БЕЗУПИ́ННИЙ, а, е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний.
З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (Коцюб., II, 1955, 32);
В усі кінці країни ідуть по рейках поїзди, невтомні, безупинні (Забіла, Одна сім’я, 1950, 21);
// Який не припиняється; постійний.
В спокої цім — тривога безупинна Своїм кривавим тріпала крилом, У протиріччях билась мисль єдина (Рильський, Сад.., 1955, 28);
Зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Жур., Вечір.., 1958, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безупинний — безупи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- безупинний — -а, -е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний. || Який не припиняється; постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безупинний — БЕЗУПИ́ННИЙ, а, е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний. З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (М. Словник української мови у 20 томах
- безупинний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови
- безупинний — Безупи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безупинний — Безупинний, -а, -е Безостановочный, безпрерывный. Словник української мови Грінченка