1. Словник української мови в 11 томах

безустанний

БЕЗУСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний.

Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (Коцюб., І, 1955, 65);

Безустанне зміцнення табору соціалізму, братерської дружби і взаємодопомоги між соціалістичними націями — запорука збереження миру й безпеки (Рад. Укр., 1. ХІ 1956, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безустанний — безуста́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безустанний — -а, -е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безустанний — БЕЗУСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний. Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (М. Коцюбинський); Турбота про конкретні потреби людей, розвиток соціальної сфери має бути предметом безустанної уваги уряду (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. безустанний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови