1. Словник української мови в 11 томах

безутішний

БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е. Який не знаходить розради.

Зраджена й кинута я, безутішная. Жертва чужого гріха (Пісні та романси.., II, 1956, 249);

Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (Шиян, Гроза.., 1956, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безутішний — безуті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безутішний — -а, -е. Який не знаходить розради. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безутішний — Нерозрадний, нерозважний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безутішний — БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е. Який не знаходить розради. Зраджена й кинута я, безутішная, Жертва чужого гріха (з народної пісні); Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  5. безутішний — НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину. Словник синонімів української мови