1. Словник синонімів української мови

безутішний

НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину. — Але Оксана була безутішна (А. Головко); Сумна та нерозважна була тоді Настя (Марко Вовчок). — Пор. сумни́й.

НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безутішний — безуті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безутішний — -а, -е. Який не знаходить розради. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безутішний — Нерозрадний, нерозважний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безутішний — БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е. Який не знаходить розради. Зраджена й кинута я, безутішная, Жертва чужого гріха (з народної пісні); Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  5. безутішний — БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е. Який не знаходить розради. Зраджена й кинута я, безутішная. Жертва чужого гріха (Пісні та романси.., II, 1956, 249); Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (Шиян, Гроза.., 1956, 176). Словник української мови в 11 томах