безхарактерний
БЕЗХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний.
Я не така безхарактерна, як часом здаюсь і як звикли мене вважати, і в рішучі хвилини тільки я сама можу собі помогти або пошкодити (Л. Укр., V, 1956, 408);
Не повернулась чомусь під бипіькіиський дчх після розлуки зі своїм пихуватим, але безхарактерним Борисом і Тетяна (Шовк., Людина.., 1962, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безхарактерний — (який не має сили волі) безвольний// ні риба ні м'ясо, ні се ні те. Словник синонімів Полюги
- безхарактерний — безхара́ктерний прикметник Орфографічний словник української мови
- безхарактерний — -а, -е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безхарактерний — Безхребетний, гнучкошиєнко, піддатливий, плохий, потакайло, потульний, див. безсилий, слабохарактерний Словник чужослів Павло Штепа
- безхарактерний — БЕЗХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний. Я не така безхарактерна, як часом здаюсь і як звикли мене вважати, і в рішучі хвилини тільки я сама можу собі помогти або пошкодити (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах