1. Словник української мови в 11 томах

безхарактерність

БЕЗХАРА́КТЕРНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безхара́ктерний.

Наша російська ліберальна буржуазія теж викривається тепер — паки і паки — у своїй полохливості і безхарактерності (Ленін, 16, 1949, 150);

Дочці "дає [батько] волю" не з безхарактерності, а з переконання і з довір’я до неї (Л. Укр., III, 1952, 722).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безхарактерність — (те, що не виявляє сили волі людини) слабодухість, слабохарактерність, нерішучість, безвілля. Словник синонімів Полюги
  2. безхарактерність — безхара́ктерність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. безхарактерність — -ності, ж. Абстр. ім. до безхарактерний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безхарактерність — БЕЗХАРА́КТЕРНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безхара́ктерний. Дочці “дає [батько] волю” не з безхарактерності, а з переконання і з довір'я до неї (Леся Українка); Нам часто шкодить наша безхарактерність, намагання вибудувати свою хату осторонь суспільних проблем (з газ.). Словник української мови у 20 томах