1. Словник української мови в 11 томах

бенефіс

БЕНЕФІ́С, у, ч. Вистава в дореволюційному театрі на користь одного з її учасників.

Щепкін, родовий українець, хотів дати її [п’єсу І. П. Котляревського "Наталка Полтавка"] на свій бенефіс (Фр., XVI, 1955, 224);

// У радянському театрі — урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бенефіс — бенефі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бенефіс — [беинеиф’іс] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  3. бенефіс — -у, ч. 1》 Вистава в театрі на користь одного з її учасників. || Урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею. 2》 перен. Про момент вищого успіху, слави кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бенефіс — БЕНЕФІ́С, у, ч. Вистава або концерт, кошти від яких повністю або частково надходять одному чи кільком акторам. Щепкін, родовий українець, хотів дати її [п'єсу І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”] на свій бенефіс (І. Словник української мови у 20 томах
  5. бенефіс — бенефі́с (франц. benefice, букв. – прибуток, користь) 1. Вистава, збір від якої повністю або частково (напівбенефіс) надходить одному чи кільком акторам. В СРСР у 1925 р. Б. було скасовано. 2. Спектакль на честь одного з його учасників як вияв визнання заслуг, майстерності артиста. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бенефіс — Театральна вистава або концерт, дохід з яких призначений для всього колективу або одного з виконавців. Універсальний словник-енциклопедія
  7. бенефіс — Бенефі́с, -су; -фі́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)