бенефіціант
БЕНЕФІЦІА́НТ, а, ч. Особа, на користь якої давався бенефіс.
Центральна постать у п’єсі ["Батраки"] Юрко, якого грав бенефіціант (Про мист. театру, 1954, 309).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бенефіціант — бенефіціа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бенефіціант — -а, ч. Особа, на користь якої давався бенефіс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бенефіціант — БЕНЕФІЦІА́НТ, а, ч. Особа, на користь якої дається бенефіс. Центральна постать у п'єсі “Батраки” – Юрко, якого грав бенефіціант (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- бенефіціант — бенефіці́ант артист (працівник театру), на користь або на честь якого влаштовується бенефіс. Словник іншомовних слів Мельничука