1. Словник української мови у 20 томах

бенефіціант

БЕНЕФІЦІА́НТ, а, ч.

Особа, на користь якої дається бенефіс.

Центральна постать у п'єсі “Батраки” – Юрко, якого грав бенефіціант (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бенефіціант — бенефіціа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бенефіціант — -а, ч. Особа, на користь якої давався бенефіс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бенефіціант — бенефіці́ант артист (працівник театру), на користь або на честь якого влаштовується бенефіс. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бенефіціант — БЕНЕФІЦІА́НТ, а, ч. Особа, на користь якої давався бенефіс. Центральна постать у п’єсі ["Батраки"] Юрко, якого грав бенефіціант (Про мист. театру, 1954, 309). Словник української мови в 11 томах