1. Словник української мови в 11 томах

бережений

БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2.

Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165);

*Образно. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір (Коб., І, 1956, 449).

БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний;

// у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина.

— А все-таки стережися. Береженого й бог береже? (Мирний, IV, 1955, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бережений — бере́жений дієприкметник береже́ний прикметник обережний Орфографічний словник української мови
  2. бережений — I бер`ежений-а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до берегти 1), 2). II береж`ений-а, -е. Який усього остерігається; обережний, обачний. || у знач. ім. бережений, -ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бережений — БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний. – А він таки аж надто бережений! (із журн.); // у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. – А все-таки стережися. Береженого й Бог береже (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. бережений — ОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє обдумано, передбачливо, щоб не наразитись на можливу небезпеку, неприємність і т. ін.; який виражає обережність), ОБА́ЧНИЙ, ОБА́ЧЛИВИЙ, БЕРЕЖЕ́НИЙ, БЕРЕЖКИ́Й, ОГЛЯ́ДИСТИЙ розм., ОГЛЯ́ДНИЙ рідше, БА́ЧНИЙ діал. Словник синонімів української мови