бережений
ОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє обдумано, передбачливо, щоб не наразитись на можливу небезпеку, неприємність і т. ін.; який виражає обережність), ОБА́ЧНИЙ, ОБА́ЧЛИВИЙ, БЕРЕЖЕ́НИЙ, БЕРЕЖКИ́Й, ОГЛЯ́ДИСТИЙ розм., ОГЛЯ́ДНИЙ рідше, БА́ЧНИЙ діал. Обережна Тодозя зиркнула на дві вікні причілка, Маленькі віконечка чорніли на білій стіні (І. Нечуй-Левицький); З неї (брички) вилетіло три постаті. ..Обережні кроки зовсім не тривожать землю (М. Стельмах); Обачна женщина стережеться полюбити мужчину, вищого за неї станом (переклад М. Лукаша); Кленівський маніпулятор завжди був обачливіший від інших (С. Скляренко); Дика вутка бережка (Словник Б. Грінченка); Тут сумніви та побоювання вже остаточно перейняли обережного та оглядистого Оксентія Ничипорука (Ю. Смолич); Петрій перервав своє оповідання і пильним, бачним оком поглядав круг себе (І. Франко).
Значення в інших словниках
- бережений — бере́жений дієприкметник береже́ний прикметник обережний Орфографічний словник української мови
- бережений — I бер`ежений-а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до берегти 1), 2). II береж`ений-а, -е. Який усього остерігається; обережний, обачний. || у знач. ім. бережений, -ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бережений — БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний. – А він таки аж надто бережений! (із журн.); // у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. – А все-таки стережися. Береженого й Бог береже (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- бережений — БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2. Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165); *Образно. Словник української мови в 11 томах