1. Словник української мови в 11 томах

бернардин

БЕРНАРДИ́Н, а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену.

В Махнівці був укріплений замок, до замка тулився монастир бернардинів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 368).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бернардин — бернарди́н іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. бернардин — -а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бернардин — БЕРНАРДИ́Н див. бернарди́ни. Словник української мови у 20 томах