бернардин
БЕРНАРДИ́Н, а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену.
В Махнівці був укріплений замок, до замка тулився монастир бернардинів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 368).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
бернардин —
бернарди́н іменник чоловічого роду іст.
Орфографічний словник української мови
-
бернардин —
-а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бернардин —
БЕРНАРДИ́Н див. бернарди́ни.
Словник української мови у 20 томах