благий
БЛАГИ́Й, а́, е́.
1. розм. Слабий, кволий;
// Старий, ветхий, убогий, поганий.
Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Мирний, IV, 1955, 33);
У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Вас., II, 1959, 213);
Міст через Янгі-арик дрижав від сили напору.. Місток здався благим, ніби тимчасовим (Ле, Міжгір’я, 1953, 309).
2. заст. Добрий, добросердий, лагідний.
— Вибач мені, Петре! О-ох! не зможу ж я удержатися, дивлячись на те, що ти таким благим оком та добрим серцем поглядаєш на діла миру сього (Мирний, І, 1954, 352);
Жигай ось уже кілька років збирався засипати.. ковбаню, та для цього ж потрібно зробити якісь витрати. Саме вони і стримували його благі наміри (Шиян, Баланда, 1957, 90).
Значення в інших словниках
- благий — благи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- благий — (кожух) старий, убогий, поганий, нікудишній; благенький. Словник синонімів Караванського
- благий — -а, -е. 1》 розм. Слабий, кволий. || Старий, убогий, поганий. 2》 заст. Добрий, добросердий, лагідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благий — 1. див. блаженний 2. це хворовитий Словник чужослів Павло Штепа
- благий — БЛАГИ́Й, БЛАГ, а́, е́. 1. розм. Старий, убогий; неміцний. Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Панас Мирний); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи... Словник української мови у 20 томах
- Благий — див. Бог Словник синонімів Вусика
- благий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови