благий

Значення в інших словниках

1. благий — благи́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. благий — -а, -е. 1》 розм. Слабий, кволий. || Старий, убогий, поганий. 2》 заст. Добрий, добросердий, лагідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благий — 1. див. блаженний 2. це хворовитий Словник чужослів Павло Штепа
4. благий — БЛАГИ́Й, БЛАГ, а́, е́. 1. розм. Старий, убогий; неміцний. Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Панас Мирний); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи... Словник української мови у 20 томах
5. Благий — див. Бог Словник синонімів Вусика
6. благий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
7. благий — БЛАГИ́Й, а́, е́. 1. розм. Слабий, кволий; // Старий, ветхий, убогий, поганий. Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Мирний, IV, 1955, 33); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи... Словник української мови в 11 томах