1. Словник української мови в 11 томах

благочинний

БЛАГОЧИ́ННИЙ, ного, ч., заст. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій.

— Молітесь, братія, молітесь! — Так благочинний начина (Шевч., І, 1951, 107);

Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той.. семінарист.. дослуживсь до благочинного (Коцюб., І, 1955, 318);

Зіна Московець пішла до благочинного просити посаду вчительки (Шиян, Переможці, 1950, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благочинний — благочи́нний іменник чоловічого роду керівник кількох церковних парафій Орфографічний словник української мови
  2. благочинний — -ного, ч., заст. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. благочинний — БЛАГОЧИ́ННИЙ, ного, ч., рел.-церк. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій. – Молітесь, братія, молітесь! – Так благочинний начина (Т. Шевченко); Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той семінарист .. дослуживсь до благочинного (М. Словник української мови у 20 томах
  4. благочинний — див. Добрий; побожний Словник синонімів Вусика
  5. благочинний — Благочинний, -ного м. Благочинный. Молітесь, братія, молітесь, — так благочинний начина. Шевч. Коли б нашій попаді та попова борода, — давно б благочинним була. Ком. Пр. № 899. Словник української мови Грінченка