близнюк

БЛИЗНЮ́К, а́, ч.

1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері.

Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр., VI, 1951, 165);

До Романа водночас повернулися три недовірливі русяві голови близнюків (Стельмах, Хліб.., 1959, 30);

*У порівн. Вони [Купа та Стецько] були достоту схожі, як двоє близнюків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 214);

Рівними рядочками вишикувались.., ніби брати-близнюки, один в один, новісінькі, мов перемиті, будинки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 195).

2. перен., частіше мн. близнюки́, і́в. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з’єднані однакові предмети, воли, що ходять у парі і т. ін.

В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, підпарубчак ніс батькові обід (Стельмах, II, 1962, 137);

На узліссі.. у тіні двох розлогих близнюків-яворів стояли поліцейські мотоцикли (Вільде, Сестри.., 1958, 260).